KHAYAT - Під дощем

Хтось, напевно, когось любив поки непереборний гнів,
Серце попелом не накрив скільки їх у тіні вогнів,
Скільки їх у весняний сніг вже схилило своїх голів нецілованих,
Разом станемо під дощем не розкажемо нікому, нікому,
Де ми є - невідомо, разом будемо трохи ще не лишай мене самого, одного.